Гігієна праці, медичні огляди. Профілактика професійних захворювань і отруєнь.
Гігієна праці, медичні огляди. Профілактика професійних захворювань і отруєнь.
Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). Відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здорові та безпечні умови праці. Ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці.
Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення та окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Зазначаючи необхідність створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном "охорона праці". При цьому термін "охорона праці" вживається в двох значеннях: широкому і вузькому. Як вказує B.I. Прокопенко, в широкому розумінні до поняття "охорона праці" відносяться "ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства". У широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов трудової діяльності.
11.1. Визначення гігієнічного класу робіт за показниками
щкідливості та небезпечності факторів
виробничого середовища
Гігієна праці - це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обгрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.
Предметом гігієни праці є: вивчення трудових процесів і фізіологічних змін, що ними зумовлені й виникають в організмі особи, яка працює; вивчення працездатності людини і розробка фізіологічних основ раціонального режиму праці та відпочинку; вивчення впливу фізичних та хімічних факторів виробничого середовища, а також виробничих процесів, устаткування і матеріалів на організм працівників з метою розробки гігієнічних заходів щодо усунення несприятливих наслідків на стан здоров'я; вивчення стану здоров'я і захворюваності працівників, які в умовах своєї професійно-виробничої діяльності зустрічаються з різними несприятливими факторами, для профілактики професійних захворювань.
На основі вивчення особливостей виробничого середовища і його впливу на організм працівників гігієна праці розробляє гігієнічні вимоги до раціонального використання обладнання, гігієнічні норми і правила в галузі оздоровлення умов праці, будови та утримання промислових підприємств; заходи особистої гігієни; пропозиції щодо раціональної організації умов праці та відпочинку.
Сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі роботи, складають умови праці.
Умови праці – складне об’єктивне суспільне явище, що формується в процесі роботи під дією взаємозв’язаних факторів соціально-економічного, техніко-організаційного та природного характеру, і впливає на умови існування людини.
Фактори виробничого середовища, що впливають на формування умов праці, різні за своїм походженням, формою прояву, характеру дії тощо.
Небезпечним називається виробничий фактор, дія якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або до іншого несподіваного різкого погіршення здоров’я.
Шкідливий фактор - призводить до захворювання або до зниження працездатності.
Існує класифікація факторів, що складають умови праці, де вони поділені на чотири основні групи:
1.Група фізичних факторів :
-рухомі частини машин та механізмів, незахищені рухомі елементи вироб-ничого обладнання, пересувні вироби, заготовки, матеріали;
-підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
-підвищена чи понижена температура поверхні обладнання, матеріалів, та аномальна температура повітря робочої зони;
-підвищений рівень шуму, вібрації, ультра- і інфразвуку на робочому місці;
-підвищений чи понижений барометричний тиск і його різка зміна, підвищена чи понижена вологість та рухливість повітря в робочій зоні;
-підвищений рівень статичної електрики, підвищений рівень іонізуючих випромінювань та електромагнітних випромінювань ( підвищена напруженість електромагнітних полів струмів промислової частоти та смуги радіочастот);
-небезпечний рівень напруги в електричному колі, замикання якої може пройти через тіло людини;
-відсутність чи недостача природнього світла, недостатня освітленість робочої зони, підвищена яскравість світла, понижена контрастність, пряма чи відбита блисткість та підвищена пульсація світлового потоку;
- підвищений рівень ультрафіолетової та інфрачервоної радіації.
2. Група хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Хімічні речовини, які відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на :
-загальнотоксичні : діють на центральну нервову систему, кров та кровотвірні органи (сірководень,ароматичні вуглеводні, окис вуглецю та інші );
-подразнюючі : діють на слизисту поверхню очей, носа , гортані, шкіру
(пари лугів та кислот, окиси азоту, аміак, сірчаний та сірчистий ангідрид);
-сенсибілізуючі речовини, що діють як алергени: які після відносно нетривкої дії викликають підвищену чутливість , та швидко розвиваються реакції, що викликають захворювання шкіри, астматичні явища, хвороби крові ( ртуть, альдегіди, ароматичні нітро - нітрозо - і аміносполуки ) ;
-канцерогенні : що приводять до розвитку злоякісних ( ракових ) пухлин
( продукти перегонки нафти, сажа, дьоготь, бензапірен, азбест та інш. ) ;
-мутагенні : що викликають порушення вроджених ознак людини, які відбиваються на його нащадках ( сполуки свинцю, ртуть, окис етилена ) ;
-такі , що впливають на репродуктивну функцію ( ртуть, свинець, стирол, радіоактивні речовини )
Ця група поділяється на три підгрупи, що мають проникаючу дію :
через органи дихання, стравохід та через шкіру.
3. Група біологіних небезпечних та шкідливих виробничих факторів : включає біологічні об’єкти, дія яких на працівників викликає травми чи
захворювання :
мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки);
макроорганізми (тварини, рослини )
4. Група психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів
по характеру дії поділяються на перевантаження
-фізичні ( статичні, динамічні, гіподинамія ),
-нервовопсихічні( розумові перевантаження, монотонність праці, емоціональні )
Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин: за переважаючою дією на певні органи чи системи людини ( серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові та ін.), за основною шкідливою дією ( задушливі, наркотичні, подразнювальні та ін.), за тривалістю дії ( миттєві, тимчасові, короткочасні та інш.
Виробничий пил досить поширений небезпечний та шкідливий виробничий чинник. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, тескстильної промисловості, сільського господарства та ін. Залежно від походження пил може бути органічним (тваринний, рослинний), неорганічний
( металевий, мінеральний ) та змішаний.
Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій у легенях відбувається розростання сполучних частин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Шкідливість виробничого пилу зумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози.
Уражаюча дія пилу, в основному, визначається дисперсністю ( розмірами ) частинок пилу, їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею вагою та ін.
11.2. Гігієнічна класифікація праці.
Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях . На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.
Оцінка умов праці проводиться на підставі “Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженності трудового процесу”. Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
1-й клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються умови для підтримування високого рівня працездатності.
2-й клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюється за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомства в найближчому та віддаленому періоді.
3-й клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) на його потомство.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені.
4-й клас - небезпечні умови праці - умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційному аналізі визначення умов праці для окремих чинників виробничого середовища і трудового процесу. До чинників виробничого середовища, як витікає із карти умов праці, яка приведена нижче, відносять параметри мікроклімату, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості, випромінювань різної природи та інш. Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Під терміном “важкість праці” розуміють ступінь залучення до роботи м’язів та фізіологічні витрати енергії внаслідок фізичного навантаження . Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему і оцінюється за 16 показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.
Адекватна оцінка конкретних умов праці та характеру праці сприятиме обгрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.
11.2. Атестація робочих місць за умовами праці.
Одним із важливих напрямків профілактики професійних захворювань, а також здійснення заходів щодо поліпшення умов праці, встановлення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством є атестація робочих місць за умовами праці, яка проводиться відповідно до Постанови КМУ № 442 від 1 серпня 1992року. Цією постановою передбачається дослідження робочих місць на предмет відповідності параметрів робочої зони нормативним вимогам, що досягається інструментальним визначенням параметрів охорони праці та заповнення відповідної карти умов праці, скелетна схема якої приведена нижче.
Карта умов праці.
Підприємство Виробництво Професія
Робоче місце Кількість аналогічних робочих місць
№
пп
Фактори виробничого
середовища
Норматив
ГДК,ГДР
Фактичне
значення
Відхи-лення
Час
дії
Інтегральна
оцінка
1.
Шкідливі хімічні речовини, мгм3
1-й клас небезпеки
2-й клас небезпеки
3-й клас небезпеки
2.
Пил, мгм3
3.
Шум, дбА
4.
Вібрація, дб
5.
Інфрачервоне випромінювання,
Втм2
6.
Напруженість ЕМП:
Електростатичне, кВ
Промислової частоти, вм
Смуги радіочастот, втм2
7.
Мікроклімат на робочому місці
Температура,0С
Вологість,%
Швидкість повітря,мс
8.
Важкість праці
Результати атестації за умовами праці є підставою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення “, інших пільг і компенсацій, а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності. Атестація проводиться згідно порядку та методичними рекомендаціями, які затверджуються Мінпраці та МОЗ України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в терміни передбачені колективним договором, але не менше одного разу на п’ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства. Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету , трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці, галузевою ДІП Держнаглядохоронпраці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.
Для проведення атестації можуть залучатися проектні або науково-дослідні організації, правові інспекції праці. Атестація робочих місць передбачає:
-установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
-санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
-комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
-установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
-обгрунтування віднесення робочого місця із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
-визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах праці;
-складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
-аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводиться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, акредитованих органами Держстандарту і МОЗ, за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних СЕС.
Як видно із карти умов праці важливе значення має час дії шкідливого виробничого фактора, що визначається із фотографії робочого дня, яка складається на підприємстві спеціалістами відділів праці та зарплати, головного технолога та охорони праці.
При наявності в повітрі робочої зони двох і більше речовин різнонаправленої дії кожну з них слід враховувати самостійним фактором, що підлягає кількісній оцінці. Коли в робочій зоні є дві і більше шкідливих речовин однонаправленої дії, відношення фактичних їх концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовується. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається виходячи з величини цього перевищення з врахуванням класу небезпечності найтоксичнішої групи речовин, а вся група оцінюється, як одна речовина.
По величині відхилення фактичного значення щкідливого виробничого фактора встановлюється ступінь (існує 1-а, 2-а та 3-я ступінь відхилення). Кожній ступені присвоюється відповідна кількість балів ( бальна система оцінок є одним із варіантів експертної системи інтегральної оцінки умов праці ). Першій ступені відхилення відповідає 1 бал, другій - два і третій ступені відповідає оцінка в три бали.
В ході вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу визначають:
-характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які
підлягають лабораторним дослідженням;
-нормативне значення ( ГДК, ГДР ) параметрів факторів виробничого
середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів
безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти;
-фактичне значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків.
Прилади і обладнання для інструментальних замірів параметрів охорони праці повинні відповідати метрологічним вимогам та повірені у встановленому порядку. Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться у процесі роботи у характерних (типових) виробничих умовах, при справних і ефективно діючих засобах колективного і індивідуального захисту. Результати замірів ( визначень ) показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформляють протоколами за формою, передбаченими у ГОСТ або затвердженими МОЗ і заносяться у карту умов праці. А вже потім визначається тривалість (процент тривалості) дії виробничого фактора.
Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного і організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я.
На основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці :
-з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;
-зі шкідливими та важкими умовами праці;
-зі шкідливими умовами праці;
та заносяться до розділу 1 Карти умов праці.
Право на пільгове пенсійне забезпечення визначається за такими показниками:
За списком № 1 - наявність не менше 2-х факторів 3 ступеня відхилення від норм, або одного фактора 3 ступеня і трьох факторів 1 чи 2 ступеня відхилення від норм, або чотирьох факторів 2 ступені відхилення від норм, або наявності в повітрі робочої зони хімічних речовин гостронаправленої дії 1 чи 2 класу небезпеки.
За списком №2 - одного фактора 3 ступеня відхилення від норм, або трьох факторів 1,2 ступеня відхилення від норм, або чотирьох факторів 1 ступеня відхилення від норм.
Спільним наказом МОЗ і Мінпраці України затверджений перелік показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться додаткові відпустки.
Крім того, при наборі певної кількості балів по інтегральній оцінці умов праці на робочому місці за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці можуть визначатися відповідні розміри доплат до тарифних ставок. При цьому, кількість балів по кожному значущому факторі враховується тривалість його дії на протязі зміни. Бали, встановлені по ступеню шкідливості факторів і важкості робіт коректуються по такій формулі:
де - ступінь шкідливості фактору або важкості робіт у балах, що приймаються на основі таблиці А. 3;
- відношення часу дії даного фактору до тривалості робочої зміни, якщо час дії фактору складає більше 90% робочої зміни, тоді = 1.
Розміри доплат в залежності від фактичного стану умов праці визначається за загальною кількістю балів за даними, що приведені в такій таблиці.
Робота
Хфакт., бали
Розміри доплат у %
до тарифної ставки
З важкими та шкідливи-
ми умовами праці
До 2-х
4
2.1 – 4.0
8
4.1 - 6.0
12
З особливо важкими і
особливо шкідливими
умовами праці
6.1 - 8.0
16
8.1 - 10
20
Понад 10
24
11.3. Медичні огляди.
Медичні огляди працівників проводять згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій ( далі — Порядок проведення медичних оглядів), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246. Цей документ був розроблений відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII та на підставі Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1542, і набув чинності 3 серпня 2007 року.
Порядок проведення медичних оглядів працівників
Законодавством України визначено категорії працівників, наведено перелік професій, видів діяльності, виробництв і організацій, співробітники яких підлягають обов’язковим медичним оглядам. В ст.17 Закону України "Про охорону праці" зазначається, що для певних категорій працівників, зокрема, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба в професійному доборі, роботодавець або уповноважений ним орган зобов’язаний забезпечити фінансування та організацію проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів.
Метою будь-якого медичного огляду працівника є визначення стану його здоров’я, зокрема, можливості виконання ним певних трудових обов’язків, своєчасного виявлення гострих чи хронічних професійних захворювань, встановлення у разі необхідності медичних протипоказань щодо здійснення окремих видів робіт, а також попередження виникненню та розповсюдженню інфекційних хвороб. І роботодавець зобов’язаний не лише проконтролювати проходження ними цієї процедури, а й, у переважній більшості випадків, організувати за свій рахунок проведення медичних оглядів як для вже працюючих на підприємстві співробітників, так і для тих, які лише приймаються на роботу.
Процедуру проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі та осіб віком до 21 року визначено "Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій", який затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 N 246.
Звертаємо особливу увагу, що працівники транспортних засобів проходять попередні (періодичні) медичні огляди як працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, крім тих, які підлягають оглядам згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» від 5 червня 2000 року № 124/345.
Якщо працівник з будь-яких причин ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, роботодавець зобов’язаний відсторонити його від роботи, без збереження заробітної плати (ст. 46 КзпП).
Порядок проведення медичних оглядів поширюється не лише на підприємства, установи й організації (далі — підприємство) всіх форм власності та видів діяльності, а й на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників ( далі — роботодавець), осіб, що забезпечують себе роботою самостійно. Його повинні виконувати заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичні заклади, військово-лікарські та відповідні комісії міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що провадять медичні огляди працівників, спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, кафедри та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації, робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ( далі — Фонд).
Особливістю нового Порядку проведення медичних оглядів є те, що він містить Перелік загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу та Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників (у Порядку, що був чинний раніше, такі Переліки не наводилися), проте в ньому відсутній Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду.
Вимоги Порядку проведення медичних оглядів з багатьох питань відповідають трудовому законодавству. Зокрема, стаття 24 КЗпП України забороняє укладання трудового договору із громадянином, якому запропонована робота протипоказана за станом здоров'я згідно з медичним висновком.
Порядок проведення медичних оглядів передбачає два види медичних оглядів:
— попередній;
— періодичний.
Під час проведення попереднього медичного огляду (при прийманні на роботу) реєструють вихідні об’єктивні показники здоров’я працівника, визначають стан його здоров'я і можливості виконання професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу без погіршення стану здоров'я. Також виявляють професійні захворювання (отруєння), що виникли раніше під час роботи на попередніх виробництвах, і запобігають виробничо зумовленим та професійним захворюванням (отруєнням).
Періодичні медичні огляди проводять з метою:
— своєчасного виявлення в працівників ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних і виробничо-обумовлених захворювань;
— забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
— вирішення питань щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
— розроблення індивідуальних і групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів для працівників, які за наслідками медичного огляду належать до групи ризику;
— проведення відповідних оздоровчих заходів.
Основні положення Порядку проведення медичних оглядів
Роботодавець проводить (забезпечує проведення) медичні обстеження певних категорій працівників коштом підприємства.
Для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець має укласти або своєчасно поновити договір із лікувально-профілактичним закладом ( далі — ЛПЗ) та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.
Заклади державної санітарно-епідеміологічної служби щорічно за заявкою роботодавця (його представника) та за участю первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначають категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і до 1 грудня складають відповідний акт. На підставі акта роботодавець протягом місяця складає (за встановленою формою в чотирьох примірниках на паперовому та електронному носіях) поіменні списки працівників, які підлягають медичним оглядам, та узгоджує їх із санітарно-епідеміологічною службою. Один примірник списку залишається на підприємстві (у посадової особи, яка відповідає за організацію медичного огляду), другий — надсилається до лікувально-профілактичного закладу, третій — до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, четвертий — до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Періодичність проведення медичних оглядів
Залежно від впливу конкретних шкідливих факторів на здоров’я працівника, а також від участі конкретних фахівців, які проводять медичні огляди, визначається періодичність проведення оглядів (згідно з Переліком шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників).
Заклад державної санітарно-епідеміологічної служби зважаючи на конкретну санітарно-гігієнічну та епідеміологічну ситуацію може змінювати періодичність проведення медичних оглядів у ЛПЗ, але не рідше ніж один раз на два роки.
На підставі списку працівників, які підлягають періодичним медоглядам, ЛПЗ складає план-графік проведення оглядів, погоджує його з роботодавцем і закладом державної санітарно- епідеміологічної служби.
У плані-графіку зазначаються терміни проведення медоглядів, лабораторні, функціональні й інші дослідження та лікарі, яких залучено до їх проведення. Медогляд проводиться лікарями лише за наявності результатів зазначених досліджень.
Проведення попереднього (періодичних) медичного огляду здійснює комісія із проведення медичних оглядів ЛПЗ (далі — Комісія), яку очолює заступник головного лікаря або уповноважена головним лікарем особа, що має підготовку з професійної патології.
Для проходження медогляду працівник подає Комісії паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, та Медичну карту амбулаторного хворого, у разі попереднього огляду ––направлення, видане роботодавцем за встановленою формою.
Працівники, для яких є обов’язковими первинний та періодичні профілактичні наркологічні огляди, мають надати Комісії сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 6 листопада 1997 року № 1238.
Працівники, для яких є обов'язковими попередній та періодичні психіатричні огляди, надають Комісії, яка проводить медичний огляд, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465.
Працівники, зайняті на роботах, де є потреба у професійному доборі, повинні надати Комісії висновок психофізіологічної експертизи.
Під час вирішення питання про придатність до роботи конкретного працівника при попередньому (під час приймання на роботу) медичному огляді Комісія керується медичними протипоказаннями, визначеними в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу. При цьому кожен випадок розглядається індивідуально, виходячи з особливостей функціонального стану організму (характеру, ступеня проявлення патологічного процесу, наявності хронічних захворювань), умов праці та результатів додаткових методів обстеження.
Результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок Комісії про стан здоров’я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду ( далі — Картка працівника) і передаються до єдиної комп'ютерної бази даних району, міста, області, держави (за її наявності).
На підставі Картки працівника Комісія видає працівникові медичну довідку про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду.
Роботодавцеві слід знати, що в разі зміни місця роботи Картка працівника разом з трудовою книжкою видається працівникові під підпис для подання за новим місцем роботи. Кожна сторінка Картки працівника засвідчується печаткою відділу кадрів підприємства. (Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, який був чинний раніше, у разі переведення працівника на інше підприємство передбачалося пересилання Картки працівника до лікувально-профілактичного закладу, що проводить медичні огляди).
Копія Картки працівника зберігається на підприємстві (за основним місцем роботи) протягом 15 років після звільнення працівника.
За наслідками періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформлює (за встановленою формою) Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників ( далі — Заключний акт), що складається в шести примірниках. При цьому один примірник залишається в ЛПЗ, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцеві, представникові профспілкової організації або уповноваженій працівниками особі, профпатологу, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, робочому органу виконавчої дирекції Фонду.
За потреби Комісія має право направити працівника, у якого виявлено підозру на захворювання, а також працівника зі стажем роботи понад 10 років на додаткові обстеження, консультації та оздоровчі заходи до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, на кафедри та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти.
Якщо під час проведення періодичного медичного огляду виникають підозри щодо наявності в працівника професійного захворювання (отруєння), ЛПЗ надсилає до державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуговує територію місцезнаходження підприємства, запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці цього працівника відповідно до Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 грудня 2004 року № 614, а також надсилає його в установленому порядку до профпатолога міста, району, області, який направляє хворого до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, що мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань.
На період проходження медичного огляду роботодавець зберігає за працівником місце роботи (посаду) та середній заробіток і за наслідками медичного огляду інформує працівника про можливість (неможливість) продовжувати роботу за фахом.
Контроль за організацією проведення попередніх і періодичних медоглядів покладається на заклади державної санепідемслужби, за якістю проведення медоглядів — на органи охорони здоров’я та спеціалізовані ЛПЗ, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань.
Обов’язки роботодавця
З метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець організує лабораторні дослідження умов праці на конкретних робочих місцях працівників; при цьому визначаються шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Встановлені дані подаються відповідній санітарно-епідеміологічній станції.
Під час укладення трудового договору роботодавець має поінформувати працівника під підпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, про можливі наслідки їх впливу на здоров'я і право працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах згідно із законодавством та колективним договором (п. 1 ст. 29 КЗпП).
Працівникові не можна пропонувати роботу, яка за медичними показаннями йому протипоказана за станом здоров’я (ст. 24 КЗпП).
До виконання робіт підвищеної небезпеки й таких, де є потреба у професійному доборі, роботодавець допускає лише осіб, що мають висновок психофізіологічної експертизи.
Крім наведеного, роботодавець узгоджує план-графік проведення медичних оглядів ЛПЗ, забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження.
Роботодавець здійснює контроль за проведенням медоглядів у терміни, погоджені із ЛПЗ, призначає осіб, відповідальних за організацію медогляду.
Застереження
Працівників, що не пройшли в установлений термін медичного огляду, слід усунути від роботи; працівників, яким за медичними висновками така робота протипоказана за станом здоров’я, до роботи не допускають.
Роботодавець також забезпечує проведення відповідних оздоровчих заходів Заключного акта в повному обсязі та усуває причини, які призводять до професійних захворювань (отруєнь).
Роботодавець своїм коштом забезпечує позачерговий медичний огляд:
— за заявою працівника, якщо той уважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;
— зі своєї ініціативи, якщо стан здоров’я працівника не дає йому можливості виконувати трудові обов’язки.
Роботодавець має право в установленому законодавством порядку залучити працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності й відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
ЛПЗ ухвалює рішення щодо профпридатності працівника, про що робиться запис у Картці працівника.
На практиці чимало трудових спорів виникає на підприємствах у разі подання працівником медичного висновку про неможливість продовження роботи на займаній посаді (виконуваній роботі) внаслідок виявленого в нього профзахворювання або за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню виконуваної роботи.
У такому випадку роботодавець повинен ухвалити рішення щодо переведення працівника за його згодою на іншу посаду або роботу, де, відповідно до медичного висновку, він може продовжити виконувати роботу (за наявності на підприємстві вакансії або якщо таку вакансію можна створити). Якщо цього зробити не можна, роботодавець має звільнити працівника із дотриманням вимог трудового законодавства (п. 2 ст. 40 КЗпП).
У разі такого звільнення (за станом здоров'я) на підставі статті 44 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, не меншому за середній місячний заробіток.
11.4. Профілактика професійних захворювань та отруєнь.
Профілактика професійних хвороб полягає в систематичному поліпшенні умов праці та ліквідації шкідливо діючих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров’я людини рівня.
Основними причинами набуття професійних захворювань є недосконалість технологічного процесу, невикористання засобів індивідуального захисту, нехтуванням гігієнічних нормативів.
Зростання рівнів професійної захворюваності також пояснюється недостатньою увагою до додержання вимог чинного законодавства та технологічної дисципліни, різким скороченням коштів на охорону праці, використанням шкідливих речовин та технологічного обладнання без належної сертифікації та гігієнічної експертизи, а також низьким рівнем виробничої та особистої гігієнічної культури.
Недосконалість системи профілактики професійних захворювань дуже негативно впливає не лише на працівників та їхні родини, але й на суспільство в цілому. При цьому варто зауважити, що профілактика професійних захворювань набагато ефективніша і менш витратна, ніж лікування або реабілітація потерпілих. Саме тому українському суспільству необхідно зробити конкретні кроки, щоб розширити можливості профілактики професійних захворювань.
До професійних захворювань належать, насамперед, хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на працівників виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно.
Найпоширенішими професійними чинниками, що викликають професійне захворювання, є:
– вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;
– перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні й ті самі нервово-м’язові групи;
– біологічні чинники (мікроорганізми) – збудники заразних хвороб.
У разі тривалої дії на організм високих концентрацій пилу можуть розвинутися хвороби легенів і дихальних шляхів. Під впливом високих рівнів вібрації виникає вібраційна хвороба, внаслідок дії шуму – захворювання органів слуху (неврит), хімічних речовин – отруєння. Розрізняють гострі й хронічні професійні захворювання та отруєння.
Виникненню професійного захворювання сприяють такі фактори:
– кількість (доза) шкідливих речовин, які потрапляють в організм, або рівень вібрації, шуму тощо;
– тривалість дії їх на працюючих;
– умови праці й побуту;
– наявність засобів індивідуального захисту;
– індивідуальна чутливість сприймання людьми тих чи інших виробничих чинників.
Негативні зміни в організмі відбуваються тільки в тому випадку, якщо вплив несприятливого виробничого чинника перевищує безпечний для здоров’я працюючого рівень.
Дотримання гранично допустимих концентрацій хімічних речовин у повітрі робочої зони та рівнів шуму й вібрації, інших шкідливих для здоров’я чинників дають змогу запобігти виникненню професійних захворювань серед працівників усіх галузей.
Всі заходи по запобіганню професійних захворювань можна поділити на організаційні та технічні.
До організаційних заходів належать:
– якісне проведення інструктажу та навчання робітників;
– залучення працівників до роботи за спеціальністю;
– здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою;
– організація раціонального режиму праці й відпочинку;
– забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту;
– отримання правил експлуатації обладнання.
До технічні заходів належать:
– раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил;
– створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання;
– правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії;
– проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів;
– створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям, вибухам і пожежам на виробництві;
– розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та інше.
Підвищення рівня безпеки праці можливо досягти шляхом проведення профілактичних заходів, розроблення та впровадження у діюче виробництво інноваційних технологій, нових видів засобів індивідуального та колективного захисту, підвищення рівня культури праці шляхом пропагування безпеки праці й різних способів запобігання виникненню ризиків виробничого травматизму та професійних захворювань, формування відповідального ставлення працівників до особистої безпеки.
Роботодавці повинні створювати на підприємствах здорову робочу атмосферу та всі умови для професійного росту працівників.
Кожен працівник повинен розуміти, що ціна за неякісне виконання своїх професійних обов’язків є надзвичайно високою (травми, захворювання та навіть смерть).
Роботодавцям необхідно завжди пам’ятати, що дотримання законодавства у сфері охорони праці, гігієни праці та промислової безпеки є запорукою збереження життя його працівників.
