Основні поняття у сфері безпеки життєдіяльності.
2. Законодавство України з питань безпеки життєдіяльності
2.1.Основні поняття у сфері безпеки життєдіяльності.
Проблема захисту людини від небезпек в різних умовах її перебування виникла одночасно із появою на планеті „Земля” наших далеких пращурів. Спочатку це були небезпечні природні явища, певні представники біологічного світу. Згодом стали появлятися небезпеки, творцем яких стала сама людина. Статистичні дані свідчать про те, що більше всього людей гине, стає інвалідами та хворими від безпосередньої небезпеки природного, техногенного, антропогенного, біологічного, соціального походження.
Так, щорічно в Україні виникає понад 50 тисяч пожеж, під час яких гинуть сотні людей. Ще вищий показник загибелі від дорожньо-транспортних аварій (приблизно 6 тис. людей). Необхідно визнати, що сучасне становище безпеки людей в Україні незадовільне. Щорічно від різних нещасних випадків, природних катастроф та техногенних аварій гине від 50 до 85 тис. осіб , в тому числі 10 – 15 % дітей. Ступінь ризику отримати травму або загинути в Україні на 1-2 порядки вище, ніж у країнах Центральної та Західної Європи, а величина цієї ймовірності складає біля 0.001-0.0001.
Значна кількість людей гине через несвоєчасність допомоги, неузгодженість дій відповідних державних структур, недостатню кваліфікацію рятувальників, відсутність сучасного матеріального забезпечення рятувальних служб.
На третьому році загрози небезпеки воєнного характеру (повномасштабного вторгнення) ми маємо страшні цифри загибелі наших захисників, мирного населення, каліцтва, травмування, отримання інвалідності. І це не кінець, війна триває несучи загрозу усій Україні, її матеріальним цінностям та її громадянам.
Реалізуючись у просторі та в часі, небезпеки загрожують не тільки людям, але і довкіллю, суспільству та державі вцілому. Тому забезпечення безпеки життєдіяльності є пріоритетним завданням для особи, суспільства, держави, але абсолютної безпеки немає, завжди є деякий залишковий ризик. Тому можна сказати, що безпека – це рівень прийнятного ризику.
“Безпека життєдіяльності” – це дисципліна, яка займається вивченням загальних закономірностей виникнення небезпек та вивчає громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні засоби та заходи, які скеровані на забезпечення здорових, безпечних умов існування людини в сучасному урбанізованому навколишньому середовищі.
БЖД – наукова дисципліна, що вивчає найбільш загальні закономірності виникнення, існування та реалізації небезпек, а також займається розробкою методів, прийомів та засобів захисту від них.
Безпека життєдіяльності – це галузь знань, в якій вивчають небезпеки, що загрожують людині у повсякденному житті (в побуті, на виробництві, у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного походження), а також в ній вивчають основні принципи, методи та засоби захисту від них.
Як складова категорія, вона охоплює життя та діяльність людей у сфері взаємодії з навколишнім природним середовищем.
2.2.Мета та канали взаємодії людини із навколишнім середовищем
Термін „життєдіяльність” в усіх мовах складається з двох означень – життя та діяльність, що проявляють себе саме в системі. ЖИТТЯ – вища, порівняно з фізичною та хімічною, форма існування матерії, що здатна до розмноження, росту, активної регуляції своїх функцій, до різних форм руху, діяльності. Таким чином термін „життя” вже передбачає в деякій мірі діяльність. ДІЯЛЬНІСТЬ – специфічна форма відношення до навколишнього світу, зміст якого складає його доцільна зміна, пристосування та перетворення в інтересах людей, яке включає в себе мету, засоби, результати та сам процес.
Життєдіяльність – це складна система, яка здатна забезпечити та підтримувати в середовищі існування певні умови життя та всі види діяльності людей.
До основних принципів забезпечення життєдіяльності відносяться:
- безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини;
- взаємодія та взаємозалежність з навколишнім середовищем.
Для забезпечення процесу життєдіяльності людина відбирає із навколишнього середовища енергоресурси, корисні копалини, фактори цього середовища мають мати відповідні параметри споживання.
В свою чергу життєдіяльність людини впливає на середовище існування та змінює параметри споживання, виснажує енергоресурси, змінює рослинний і тваринний світ, забруднюючи при цьому навколишне середовище. Небезпеки для життя людей можуть виникати як при надзвичайних ситуаціях, так і при звичних умовах буття, тому проблема забезпечення безпеки життєдіяльності має бути забезпечена як у нормальних умовах середовища проживання, так і в надзвичайних умовах.
До першої групи можна віднести вирішення проблем за такими напрямками: охорона здоров’я, охорона праці, охорона прав людини, захист навколишнього середовища.
До другої групи можна віднести вирішення проблем за такими напрямками: захист населення в надзвичайних ситуаціях, запобігання або зменшення наслідків назвичайних ситуацій.
Основною метою взаємодії людини із навколишнім оточуючим середовищем є забезпечення життєдіяльності.
Оскільки людина по рівню інтелекту займає у живому світі найвище місце, вона в процесі забезпечення життєдіяльності переслідує ще одну досить важливу мету – процес забезпечення життєдіяльності повинен бути безпечним (для збереження та подальшого розвитку популяції найрозумніших істот).
Можна виділити лише вичерпно три канали взаємодії – матеріальний, енергетичний та інформаційний.
2.3.Задачі, що вирішує БЖД
Мета вивчення предмету БЖД – забезпечити, відповідні сучасним вимогам, знання про загальні закономірності виникнення та розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров׳я людей, та сформувати необхідні в майбутній діяльності спеціаліста вміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людини та навколишнього середовища.
Суттєва роль у забезпеченні безпеки належить колективним та індивідуальним засобам захисту від різноманітних факторів зовнішнього навколишнього середовища. Спеціаліст, що досконало освоїв предмет “Безпека життєдіяльності”, здатний грамотно та професійно діяти в умовах небезпеки, захищаючи як своє здоров’я, так і здоров’я оточуючих.
Безпека життєдіяльності – це галузь знання та науково-практичної діяльності, яка скерована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини та навколишнє середовище, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов існування та діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.
У всьому світі приділяється велика увага вивченню дисциплін, пов’язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків „FORM-OSE”, науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину, науки про безпеку, які мають спільні та окремі відмінні, професійно-орієнтовані, частини чи розділи.
Завдання курсу БЖД полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають як у середовищі проживання (існування), так і у середовищі навчання та праці. Безпека життєдіяльності – це відповідний рівню суспільного розвитку ступінь захисту людини від небезпек, де під терміном небезпека маються на увазі вплив на людину факторів, що можуть викликати відхилення стану здоров’я від нормального. Природа цих факторів може бути пов’язана з причинами природного або соціально-економічного характеру, так і з причинами техногенного характеру, а саме із рівнем забруднення навколишнього середовища, як наслідком виробничої діяльності людей, аваріями, катастрофами. Зміни, що відбуваються в Україні сьогодні: приватні підприємства, приватизація, кооперація, ринкові відносини, інфляція, а найгірше війна , дуже загострили проблеми безпеки життєдіяльності людини. Так, зараз скорочуються наукові дослідження з проблем безпеки, зменшується чисельність інспекторів, скорочується служба охорони праці, а саме головне експлуатується зношене, морально застаріле технологічне обладнання. Надзвичайні ситуації в Україні виникають в 5-8 разів частіше ніж у розвинутих країнах Європи чи світу. Вивчення предмету БЖД стане важливим кроком у розширенні світогляду майбутніх фахівців про безпеку людини та її захист у процесі виробничої і побутової діяльності, в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.
Процес навчання складається з теоретичних та практичних занять, що проходять відповідно до законодавства України та інших діючих нормативних документів. Предмет ґрунтується на знаннях психології, фізіології людини, екології, охорони праці та цивільної оборони.
В процесі життя, виробничої та будь-якої іншої діяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек, як реальних, так і потенційних. Вивчення цих небезпек, умов, за яких вони здатні реалізуватися, вміння знизити їх негативний вплив сприяло протягом всієї історії виживанню людства, та дозволяє йому існувати в сучасних умовах. Однак, сьогодні у вирішенні цих питань потрібен комплексний науково обґрунтований підхід, який може забезпечити лише безпека життєдіяльності. Під життєвим середовищем розуміють частину навколишнього середовища, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя.
В центрі уваги БЖД лежить система „людина-життєве середовище”. В першу чергу необхідно виділити підсистему „людина – природне середовище”, оскільки промислова, технічна та наступна науково-технічна революція настільки озброїли людину технікою, що відносини між людиною та природнім середовищем зазнали значної трансформації. Важливе значення має розгляд підсистеми „людина-виробниче середовище”. Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним нові технічні рішення і технології, широке застосування хімічних речовин у різних виробництвах збільшило кількість виробничих небезпек для здоров’я та життя людей. Важливим аспектом життєдіяльності є захист населення, об’єктів економіки, а також територій від негативних наслідків надзвичайних ситуацій. Стихійні лиха та природні катаклізми, техногенні та антропогенні аварії і катастрофи, соціальні конфлікти приводять до значних жертв, наносять великі матеріальні збитки суспільству. БЖД у сфері надзвичайних ситуацій базується на концепції запобігання цим ситуаціям, адекватного реагування на них, ліквідації та мінімізації наслідків від них.
Таким чином узагальнюючи вищевикладене слід відмітити, що БЖД вирішує три взаємозв’язані задачі:
- ідентифікація небезпек (розпізнавання образів з вказанням кількісних характеристик та просторових координат небезпек).
- захист від небезпек на основі співставлення затрат та вигоди.
- ліквідація можливих негативних наслідків небезпек (виходячи із концепції залишкового ризику).
2.4.Основні нормативні документи у сфері БЖД
Джерелами права на безпечні умови життєдіяльності є нормативні акти, що містять правові норми, призначені для регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності.
До цих актів, які мають різну юридичну силу відносяться - Конституція України, закони, урядові підзаконні акти, відомчі нормативні акти та нормативні акти місцевих органів влади. Юридичною базою зобов'язань щодо безпеки життєдіяльності є Конституція України, яка проголошує що:
-людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3);
-...забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст.17);
-кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст.27)
- кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичнестрахування... Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту
- кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена (ст.50);
Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає прийняті Верховною Радою закони України "Про охорону здоров'я", "Про охорону праці", "Про охорону навколишнього середовища", кримінальне законодавство, Кодекс законів про працю та Кодекс цивільного захисту, а також закони України"Про систему громадського здоров’я", "Про дорожній рух". Дуже важливе значення має закон " Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД ) та соціальний захист населення” від 3 березня 1998 р. Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціальне — економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства. Не менш важливу роль в ході вивчення безпеки життєдіяльності відіграє Закон України "Про основи національної безпеки", який був прийнятий 19.06. 2003 року . Він визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. В сучасних умовах велике значення для забезпечення безпеки життєдіяльності відіграють законодавчі документи які стосуються воєнного стану в Україні. Це закон «Про затвердження Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні»,«Про правовий режим воєнного стану», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», «Про оборону України», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». З початку повномасштабного вторгнення ці закони набули великих змін.
Крім цих правових актів, нормативні документи та їх основні вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності населення містяться в інструкціях, правилах та нормативах, що розроблені (розробляються) як для окремих галузей так і для сфер діяльності людини.
Закон України "Про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р . проголошує, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Право на охорону здоров'я має кожний громадянин України . Це право передбачає достатній життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичне та соціальне обслуговування. Такий життєвий рівень є необхідним для підтримання здоров'я людини. Громадяни також мають право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище, санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку, кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я, достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь, відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди та ін .
Законодавство про охорону праці складається з Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.
Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища складається з Закону "Про охорону навколишнього природного середовища", а також із земельного, водного, лісового кодексів, законодавства про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу. В Законі України "Про охорону навколишнього середовища" проголошується, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є встановлення відносин в галузі охорони, використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на довкілля Закон наголошує на підвищенні екологічної культури населення, а також підготовку кваліфікованих фахівців через обов'язкову освіту і виховання у сфері охорони навколишнього природного середовища в навчальних закладах. В законі вказується на те, що кожний громадянин України має право на безпечне для нього життя і здоров'я в навколишньому природному середовищі, отримання екологічної освіти, участь у роботі громадських екологічних формувань.
У Законі визначено заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, а також природні території та об'єкти, що підлягають окремій охороні (природно-заповідний фонд, курортні та лікувально-оздоровчі зони тощо). Для фінансування заходів з охорони довкілля створено державний і регіональний фонди охорони навколишнього природного середовища.
У Кодексі цивільного захисту стверджує, що кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Кодекс визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, що є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя і здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища Забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників Керівники підприємств, незалежно від форми власності, зобов'язані розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, забезпечувати додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду, організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки У загальноосвітніх, професійних і вищих навчально-виховних закладах організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій на випадок пожежі.
Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорону навколишнього природного середовища.
Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" направлений на забезпечення захисту здоров'я, життя та майна людей від шкідливого впливу іонізуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування збитків. В законі розглядаються також питання щодо заходів забезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, які містяться в продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді - проголошені права людини на забезпечення захисту від шкідливого впливу іонізуючих випромінювань .Верховною Радою України також прийняті важливі закони, що стосуються радіаційної безпеки населення: закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (від 8 лютого 1995 року) та закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" (від 30 червня 1995 року) .
Характерною рисою сучасного періоду розвитку суспільства є зміна домінуючих видів людської діяльності . При цьому безпека є базисною потребою людини, на що зроблено акцент у Концепції ООН "Про сталий людський розвиток". Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь . Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності розглядаються як засоби досягнення цієї мети.
Оголошена концепція ООН "Про сталий людський розвиток", сучасний незадовільний стан безпеки людей в Україні вимагають суттєвих змін у всіх ланках системи освіти держави, в її установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджаючою на шляху розв'язання проблеми безпеки людини як умови стійкого розвитку людства.
