A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Микуличинський ліцей Яремчанської міської ради
Івано-Франківська область

Конвенція ООН про права дитини

На захисті прав дитини

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон No
2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
протидії булінгу», яким було внесено відповідні зміни до Кодексу України
про адміністративні правопорушення, Закону України «Про освіту» та інших
законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню).
19 січня 2019 року Закон про протидію булінгу в Україні набув
чинності. Напередодні відповідний документ був опублікований в
парламентській газеті «Голос України».
Так, законодавством визначено, що булінг (цькування) – діяння
учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному,
економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів
електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи
неповнолітньої особи або такою особою відносно інших учасників освітнього
процесу, внаслідок чого заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю
потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
 систематичність (повторюваність) діяння;
 наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),
спостерігачі (за наявності);
 дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної
та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування
потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції
потерпілого.
Передбачено, що булінг каратиметься штрафом від 50 до 100 неоподаткованих
мінімумів доходів громадян (850-1700 гривень) або громадськими роботами на
строк від 20 до 40 годин.
Якщо цькування вчинене повторно або групою людей, покарання тягне за
собою накладення штрафу у розмірі від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів
доходів громадян (1700-3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до
60 годин.
У разі вчинення правопорушення малолітніми або неповнолітніми
особами віком від 14 до 16 років, на їхніх батьків або опікунів накладається
штраф від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850-1700
гривень) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Конвенція ООН про права дитини

Передусім, Конвенція — це угода. Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. В ній записа­но, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу. Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства. Права дитини в Україні Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства. Захисти себе Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві України. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони не­від’ємні від інших прав, гарантованих тобі державою. Закони різних країни різні. Йдеться зокрема про цифру повноліття і про вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших – 12, в Україні – 14-16 років. Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклу­вання. Також незмінним є, твердження про те, що всі діти мають рівні права. Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони – твої. Читай – дізнаєшся Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Нижче наведені тільки ті статті Конвенції, які стосуються твоїх прав. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.

Класифікація прав:

  • Всі діти мають право на життя.
  • Всі діти мають право на піклування і турботу.
  • Всі діти рівні у своїх правах Права «піклуйтеся-про-мене» Ти маєш право на достатнє та здорове харчування.
  • Ти маєш право на освіту.
  • Ти маєш право на медичну допомогу.
  • Ти маєш право на розваги Права «не знущайтеся наді мною» Ти маєш право на захист від економічної експлуатації та примусової праці.
  • Ти маєш право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров’я.
  • Ти маєш право не бути жертвою війни.
  • Ти маєш право на захист від сексуальної експлуатації Права «я маю власну думку» Ти маєш право виражати свої погляди.
  • Ти маєш право сповідувати свою власну релігію.
  • Ти маєш право об'єднуватися з іншими.
  • Ти маєш право на інформацію Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги і піклування: діти-інваліди, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-біженці, діти у конфлікті з законом.

Преамбула (вступ до Конвенції)

Преамбула Конвенції ООН про права дитини містить таку важливу інформацію, як: діти мають право на особливе піклування та допомогу; сім'я несе відповідальність за повний та гармонійний розвиток дитини; дитина потребує спеціальної охорони, піклування і захисту як до, так і після народження; діти, які живуть у виключно тяжких умовах, потребують особливої уваги; важливість традицій і культурних цінностей суспільства, в якому зростає дитина; важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.

Стаття 1 Визначення поняття ДИТИНА Дитина – це людська істота до досягнення нею 18-річного віку. Дитина – це людина, яка зростає. Діти – це люди на шляху в доросле життя. Всі діти потребують повноцінних умов для розвитку і зростання.

Стаття 2 Усунення дискримінації Всі права рівні для кожної дитини, незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Стаття 3 Якнайкраще забезпечення інтересів дитини Усі дії щодо дитини мають виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.

Стаття 4 Здійснення прав дитини Держава має вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дитини. Держава не може залишати поза увагою права дитини. Всі країни мають співпрацювати для того, щоб права дитини реалізовувались у повсякденному житті. Більш розвинені країни мають допомагати бідним, економічно.

Стаття 5 Роль батьків Держава має поважати відповідальність, права та обов’язки батьків та родини. І, водно­час, держава повинна вимагати від батьків ростити та виховувати дітей належним чином.

Стаття 6 Право на життя та розвиток Держава визнає той факт, що кожна дитина має невід’ємне право на життя. Держава визнає, що кожна дитина має право на здоровий розвиток.

Стаття 7 Ім'я та громадянство Кожна дитина після народження має право на ім’я та громадянство. Кожна дитина після народження має право знати своїх батьків і має право на їхнє піклування.

Стаття 8 Право на індивідуальність Держава поважає індивідуальність дитини, її громадянство, ім'я та сімейні зв’язки.

Стаття 9 Розлучення дітей з батьками Дитина має право жити разом з батьками. Якщо батьки розлучені, дитина має право спілкуватися з обома батьками, за винятком тих випадків, коли це суперечить інтере­сам дитини.

Стаття 10 Воз'єднання сім’ї Держава сприяє воз’єднанню сім’ї. Держава дозволяє дітям та їхнім батькам в’їзд чи виїзд до іншої країни з метою воз’єднання сім’ї. Держава також дозволяє батькам, які проживають у різних країнах, спілкуватися з дитиною.

Стаття 11 Незаконний вивіз дитини Держава вживає всіх необхідних заходів для боротьби з незаконним вивозом дітей за кордон.

Стаття 12 Власні погляди дитини Держава забезпечує дитині (згідно з її віком і зрілістю) право формулювати та виражати власні погляди з усіх питань. Держава має приділяти належну увагу поглядам дитини. Дитина має право бути заслуханою в суді та адміністративних органах.

Стаття 13 Свобода вираження поглядів Дитина має право вільно виражати свої думки. Це право також включає свободу шукати, отримувати та передавати інформацію.

Стаття 14 Свобода думки, совісті і релігії Дитина має право на свободу думки, совісті і релігії. При цьому беруться до уваги відповідальність, права і обов’язки батьків та норми закону.

Дата: від до Скинути

Правове виховання

У ліцеї розроблено та реалізується план спільної роботи зі Службою у справах дітей при адміністрації Яремчанської міської ради Івано-Франківської області , Кримінальною міліцією у справах дітей та районним наркокабінетом.

13:44 24.05.2022

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень