Історія
Микуличин – одне з найбільших сіл в Україні та Європі, протяжністю 44 км. Люди на території Микуличина поселилися з незапам’ятних часів. Підтвердженням цього є знайдене кам’яне ядро. Також – це одне з найстаріших поселень, про яке згадано документально у 1412 році.
Існує легенда про назву села. Одного разу у горах зі своїм військом перебував боярин Микула, який охороняв поселення від ворогів. Вороже військо оточило гору. Микула гідно вступив у бій, хоча сили були нерівні. Боярин в цьому бою загинув. На його честь і назвали це поселення.
Село починає розвиватися з часів прокладення шосейної дороги 1825 року. Тут було створено скляну гуту, яка проіснувала до кінця ХІХ ст., а також лісопильні господарства. Досить популярним було вівчарство, яке й до сьогодні займає чільне місце у житті селян. Розвивалося село також як відпочинковий осередок з численними відпочинковими закладами і здравницями. Зокрема, славилося селище лікуванням овечою сироваткою. У селі чимало цікавих об’єктів – як природних так і рукотворних. Селище знаходиться на території Природного Національного Парку. Територія Микуличина сягала на південь аж до хребта Чорногорки. До відділення з нього в 1927 р. самостійних громад Ворохти і Татарова територія його складала 435 квадратних кілометрів